До відома населення! Відмінності амброзії полинолистої від золотарника канадського!!!

Золотарник канадський (Solidagocanadensis L.).

 рис3Останні 20-30 років поширився по узбіччях доріг .Розростаючись на певній території, він витісняє інші види рослин. Може утворювати зарості,останнім часом цю рослину часто приймають за карантинний бур’ян -амброзію полинолисту.  Та в цих рослин є  суттєві морфологічні відмінності.

Золотарник канадський-це трав‘янистий багаторічник родини айстрових (складноцвітих) заввишки до 2 м. Коренева система його у вигляді кореневища з корінням, які розташовані на глибині 25-30 см .Стебло у верхній частині розгалужене, густо вкрите листям, біля основи дерев’янисте, висотою 60-170 см.прямостояче , листкина коротких черешках, чергові видовженоланцетні, на верхівці загострені, з зубчастими пластинками. З верхнього боку частіше голі, знизу опушені. Довжина листа 5 — 12 см. Верхні листки більш вузькі. Колір листя і стебел від світло-зелених до темно-зелених.

Золотисто-жовті невеликі квітки зібрані в дрібні кошики, що утворюють густу широку волоть пірамідальної форми. Плід — сім’янка з чубком, нагадує плід кульбаби. Цвіте в липні — вересні.

Золотарник канадський вирощується в нашій країні як декоративна рослина для садів і парків. Добре росте на сонці або в напівтіні. Зацвітає в перший рік після посіву. До складу грунту і догляду невимогливий. Розмножуються двома способами – насінням і діленням кущів.

Не схильний до хвороб, не уражається шкідниками. Дикий «побратим» золотарника канадського — золотарник звичайний (Solidagovirgaaurea), народна назва — золота різка. Росте серед чагарників, по лісах, ярах, та на необроблених ділянках.

Система боротьби з даним видом буряну включає хімічні  (обробка гербіцидами) та механічні (скошування та виривання до утворення насіння). заходи.

Амброзія полинолиста

рис4По зовнішньому вигляду нагадує полин звичайний. Стебло прямостояче, розгалужене, опушене короткими волосками. Висота стебла й розміри надземних органів сильно варіюють. При густому травостої, на сухих схилах і бідних ґрунтах рослини ледь досягають 10-15 см; на родючих ґрунтах, за достатнього зволоження, і рідкого травостою, окремі рослини досягають 1-1,5 м висоти.Має добре розвинену кореневу систему і основний стрижневий корінь, що заглиблюється під землю на 3-4 м.

Листки в нижній частині стебла супротивні, черешкові, у середині – чергові, одно – або двічіпірчасто – розсічені, завдовжки 5-10 см. Верхні листки коротко черешкові або сидячі, майже цілісні. Верхня сторона листкової пластинки темно – зелена, нижня сірувата завдяки короткому опушенню, яке Її покриває.

Сходи з’являються наприкінці березня – в травні, цвіте з середини липня до жовтня, плодоносить у вересні – листопаді.

Амброзія полинолиста розмножується лише насінням, яке утворюється у великій кількості. Невеликі рослини продукують 50-300 насінин, добре розвинені рослини можуть давати по 30-40 тис. насінин, а окремі екземпляри до 80-100 тис. насінин.рис2

Пилок амброзії викликає у людей захворювання – амброзійнийполіноз або «сінну пропасницю». У період цвітіння амброзії від цього захворювання страждає величезна кількість населення. У людей втрачається працездатність, опухають слизові оболонки верхніх дихальних шляхів та очей, з’являється нежить і сльозотеча, чхання, підвищення температури, розвивається астма. Ефективних ліків проти цього захворювання поки що не існує.

Методи боротьби з амброзією поділяють на такі групи:біологічні, карантинні, фітоценотичні, агротехнічні, хімічні та механічні.

Біологічні методи є одними з найбюджетніших та найдієвіших, адже за допомогою амброзієвої совки та амброзієвого листоїда можна повністю захистити посівні площі від впливу даної рослини – шкідника. Єдиним, але досить важливим фактором є те, що людина поки не в змозі контролювати процеси популяції комах даного виду.

Суть карантинних заходів полягає у безперервному та якісному контролі за якістю посівного матеріалу та його засміченістю карантинними бур’янами. Також дуже важливим для запобігання поширення амброзії є процес очищення та дезинфікація знарядь праці та техніки, що приймала участь у зборі врожаю.

рис1Метод фітоценотичного контролю доцільно використовувати у випадку, коли у пониззях, закрайках городів, балках, схилах наявні зарості амброзії. Даний метод рекомендовано у двох варіантах: засівання зон багаторічними рослинами, або пізнє скошування травостою амброзії. Варто зазначити, що багаторазове скошування є шкідливим, адже воно провокує розгалуження кореневої системи і проростання близько двох десятків нових пагонів. При правильному використанні названих методів уже за декілька років можна суттєво знизити популяцію амброзії.

Досить дієвим методом боротьби з амброзією називають використання агротехнічних засобів. Найпопулярнішим з них є лущення стерні і поступове знищення насіння в ґрунті. Амброзія проростає дещо пізніше в порівнянні з озимими культурами, а тому досить часто використовують так званий провокаційний метод. Його суть полягає у обробітку ґрунту і підвищення його контакту з насінням амброзії, а вже після її проростання проводять боронування, що повністю знищує рослину-шкідника.

У випадку, коли використання біологічних, карантинних чи агротехнічних засобів не може забезпечити надійний захист рослин від амброзії,  доцільним є використання хімічних засобів захисту боротьби з бур’янами.

Амброзія дуже чутлива до багатьох видів гербіцидів, тому при своєчасному їх використанні, а це фаза від 2 до 6 листочків, можна повністю нівелювати можливість росту амброзії в посівах. Варто зазначити, що якщо використовувати гербіцид у більш пізній період, то в амброзії як і в інших дводольних може виробитись стійкість до препаратів і як наслідок лише тимчасове пригнічення темпів росту.

До механічних заходів відносяться скошування та виривання. Хоч вони і вимагають значних витрат робочої сили , але їх необхідно застосовувати там, де інші заходи виконати неможливо.