Липень з дощами – жовтень з люпиновим сидератом

люпинВ Україні негативним явищем останніх десятиліть є щорічне скорочення поголів’я великої рогатої худоби, що з одного боку знижує потребу у вирощуванні таких основних кормових культур, як багаторічні та однорічні трави, післяжнивні і післяукісні кормові суміші, з іншого боку – призводить до зниження обсягів надходження відходів тваринництва і насамперед гною. Як наслідок у сівозмінах баланс органічної речовини і елементів живлення від’ємний, збільшується кількість неприпустимих попередників, погіршується фітосанітарний стан посівів.

Тому пріоритетним завданням землеробства сьогодення є дослідження альтернативних видів добрив, які б в певній мірі могли замінити традиційні (гній і мінеральні добрива). Зокрема особливого значення в останні роки набула проблема біологічного азоту, що надходить в грунт із сидератами і побічною продукцією. Як зазначав академік Д.Н. Прянішніков, “…там де для поліпшення родючості ґрунтів особливо необхідне збагачення їх органічною речовиною, а гною з тієї чи іншої причини не вистачає, зелене добриво набуває особливо великого значення.” Згідно спостережень відомого агронома Засухіна О.М.: “Зелене добриво поліпшує фізичні властивості ґрунту і ціниться вище, ніж гній, через те, що завдяки кореневій системі рослин зелене добриво збагачує органічними речовинами не тільки орний шар, що ми маємо при внесенні гною, а й шар підорний, що дає можливість збільшити культурний орний шар”.

Екологічне значення сидератів полягає в тому, що вони: 1) поліпшують структуру ґрунту, стимулюють його мікробіологічну активність, а на надмірно зволожених ґрунтах сприяють зниженню вологості, завдяки чому створюються кращі умови для якісного обробітку ґрунту; 2) вирощування сидеральних культур післяжнивно перешкоджає вимиванню поживних речовин з ґрунту, що є особливо важливим на легких ґрунтах; 3) поживні речовини, що містяться в зеленому добриві, звільняються поступово, сприяючи більш гармонійному живленню рослин; 4) при заорюванні на зелене добриво бобових культур можна значно зменшити дозу внесення азотних добрив

Післяжнивні сидерати можна формувати як з однієї культури, так і сумішок із хрестоцвітих, бобових та злакових: бобові — люпин вузьколистий, пелюшка, вика яра, серадела, горох, чина, боби та інші; злакові — жито озиме;  хрестоцвіті — редька олійна, ріпак озимий та ярий, гірчиця біла, свиріпа яра та озима; бурячникові — фацелія. Ефективними є бобово-злакові сумішки: вика + овес, люпин + овес, горох чи пелюшка з капустяними чи злаковими культурами та олійна редька + жито.

Для підвищення ефективності сидерації потрібно враховувати тривалість вегетаційного періоду культур. Це визначається за датою збору урожаю основної культури та періодомзаорювання зеленого добрива в ґрунт (20.Х.-10.ХІ.). Для прикладу: люпин, середела та гірчиця біла повинні висіватися не пізніше 10 серпня; фацелія – 25 серпня і т.п.

Тривалість вегетаційного періоду та  орієнтовна норма висіву сидеральних культур

Культура Період сидеральної зрілості,

днів

Норма висіву
кг/га кг на сотку

(ручна сівба)

Люпин вузьколистий 85-90 180-200 2-2,5
Серадела 85-90 40-50 0,5-0,6
Гірчиця біла 85-90 20-25 0,25-0,3
Пелюшка, горох, вика яра 50-60 150-160 1,7-2,0
Редька олійна 45-55 22-25 0,25-0,3
Фацелія 55-65 20-25 0,25-0,3
Ріпаки ярий та озимий 45-50 10-16 0,15-0,2
Свиріпа озима 40-50 12-15 0,15-0,2
Свиріпа яра 35-40 12-15 0,15-0,2
Жито озиме, овес   150-170 1,8-2,0

Рекомендовані норми висіву сидеральних культур зазвичай корегуються залежно від вологозабезпеченості на час посіву. За посушливих умов норму висіву насіння збільшують на 10-15 %. У випадках використання подвійних сумішок нормависіву кожного компонента становить 60 – 65 %, а потрійних  - 35 – 40 % від норми висіву його в чистому вигляді. Для одержання дружних сходів посіви потрібно бажано прикочувати.

Окремо хотілося б виділити, щодо використання на сидерат таку культуру, як люпин вузьколистий, або синій. Це однорічна холодостійка рослина, яка чудово росте на кислих, бідних на поживні речовини ґрунтах Полісся. Також слід відмітити і те, що на відміну від інших сидератів добре розвинута коренева система люпину синього в основному живиться не з верхніх шару грунту, а з його глибини, оскільки його корені часто проникають до глибини 1,5 м.  При вирощуванні на сидерат цей вид люпину дає фітомасу мінімум 20 т/га. Він є цінним джерелом надходження в грунт біологічного азоту – дешевого і екологічно чистого продукту. Шляхом біологічної азотфіксації люпин накопичує значну кількість азоту, за вмістом якого в біомасі люпин перевищує навіть гній. Азот, який нагромадився в коренях люпину, мінералізується в грунті поступово і на відміну від азотних добрив не забруднює оточуюче середовище. Вченими встановлено, що врожай в 20-25 т/га зеленої маси люпину накопичує біля 100-120 кг азоту, що рівноцінно 20-30 т гною, чи 3-3,5 ц аміачної селітри. Таким чином 1 га посіву люпину на зелене добриво може забезпечити азотним живленням 2-3 наступних високих врожаїв зернових культур, чи 1-2 врожаї картоплі та інших високо вимогливих до азоту технічних культур.Цінною властивістю люпину як зеленого добрива є також те, що він крім азоту, накопичує в орному шарі ґрунту фосфор, калій (за рахунок нижніх шарів ґрунту), та інші елементи живлення і таким чином покращує родючість цього шару ґрунту, а значить і живлення рослин та, в кінцевому підсумку, підвищує врожай.

Останнім часом заслуговують на увагу рекомендації щодо комбінації та сумісного використання соломи і різних видів зеленихбобових добрив. При заорюванні однієї зеленої маси сидерату переважає мінералізація азоту, він непродуктивно втрачається. При заорюванні соломи без додаткового внесення азоту відбувається іммобілізація ґрунтового азоту. А при сумісному використанні люпину вузьколистого і соломи мінералізація органічної речовини протікає нормально при співвідношенні вуглецю до азоту в межах 20-30:1, тобто відношення цих елементів наближається до кількості їх у підстилковому гної і розклад соломи проходить нормально.

В цьому році жнива відносно ранні, та і в ґрунті вологи достатньо – можна спокійно сіяти на сидерат люпин вузьколистий. Минулі роки були не найкращими для його вегетації в літньо-осінній період. Одним із кращих для сидерації є сорт люпину Грозинський 9. Він відноситься до гірких (алколоїдних) люпинів і є природнім фітомеліорантом. Завдяки йому можна захистити на городі суницю і картоплю від личинок травневого жука (борозняків) та дротяників.