Насіння олійних культур як об’єкт зберігання

Олійні культури в Україні поступово набирають популярності. Ук­раїнський ри­нок соняшника, ріпаку та сої   на­си­че­ний про­по­зицією гібридів та сортів від провідних світо­вих і вітчиз­ня­них ви­роб­ників. Ціни на гібри­ди й сор­ти постійно зростають, тому передбачливі господарники закуповують насіння заздалегідь. В той же час  збільшується частка імпорту насіння українськими виробниками. А тому виникає потреба в довгостроковому збері­ганні насіння з гарантією збереження посівних і технологічних якос­тей.

Насіння олійних культур  відзначається високим вмістом жирних кислот. Сформоване за сприятливих умов воно містить цілий комплекс біологічно активних речовин, які захищають жири від переокислення. Під час зберігання нерідко виникає ура­ження грибними інфекціями, розвиток яких потрібно призупи­нити або зовсім знищити їх.

 Для організації зберігання насіння олійних культур  з найменшими витратами в процесі збереження або поліпшення їхньої якості слід знати про властивості посівного матеріалу та  фактори, що впливають на його якість.

Насіннєва маса у своєму складі містить: насіння основної культури різних параметрів крупності, виповненості, насіння інших олійних культур, які за характером використання та цінності схожі з насінням основної культу­ри; різні фракції домішок мінерального й органічного сміття (зокрема й насіння дикорослих і культурних рослин); мікроорганізми та шкідники.

Основними факторами, що впливають на збере­ження насіннєвої якості є: вологість насіннєвої маси або окре­мих її ділянок; температура насіння та навколишнього середовища; ступінь зрілості насіннєвої маси або окремих її ділянок.

Насіннєва маса, яка містить багато незрілих насінин, украй нестійка й легко піддається псуванню. Рівномірність розподілу вологи та однорідність насіннєвої маси дають змогу тривалий час зберігати насіння без погіршення його якості.

Мінеральні домішки мають, як правило, підвищену вологість і зазвичай заражені шкідниками та мікроорганізма­ми. Наявність мінеральної домішки в насінній масі ускладнює якісне зберігання насіння, сприяє виникненню джерел самозігрівання та несе загрозу псування насіння.

Сміттєві органічні домішки (рештки рослинних стебел, вегетативних органів та ін.) є носіями величезної кількості мікрофлори і, природно, мають вологість і інтенсивність дихання більшу, ніж маса насіння. Наявність у насіннєвій суміші органічних домішок бур’янів спричинює виникнення джерел самозігрівання, пліснявіння й псування насіння.

Олійна домішка є поживним середовищем для шкідників і мікроорганізмів, що створює умови для розвитку небажаних процесів у здорових насінинах.

Мікрофлора насіння складається з різних грибів, бактерій і актиноміцетів.

Наявність зіпсованих, подрібнених, битих, облущених, з мікротріщинами  насінин знижує стійкість усієї партії під час зберігання, оскіль­ки таке насіння містить активні мікробіологічні джерела.

Наразі застосовують п’ять способів зберігання насіння:

  • зберігання в сухому стані;
  • зберігання в умовах посиленого обміну повітря (різні способи активного венти­лювання);
  • зберігання в охолодженому стані (тобто коли температура насіння та навколишнього простору знижена до 10°С);
  • зберігання без доступу повітря;
  • хімічне консервування насіння

Принцип зберігання насіння в сухому стані ґрунтується на тому, що в насінні з потрібного вологістю фізіологічні про­цеси перебігають украй повільно, в ньому немає вільної воло­ги, здатної брати участь у процесі обміну речовин. Також останній фактор не дає можливості розвиватися мікроор­ганізмам, комахам і кліщам. За наявних конструкцій сучасних сховищ зберігання насіння в сухому вигляді — найприйнятніший і найнадійніший варіант для довгострокового збере­ження якості насіння в складах (до чотирьох-п’яти років).

Активне вентилювання насіннєвої маси повітрям теж має низ­ку переваг. За раціонально підібраних режимів вентилювання зневодненим або підігрітим повітрям можна домогтися рівномірного підсихання насіннєвої маси до безпечної воло­гості, створення умов для післязбирального дозрівання та провітрювання без потреби переміщення насіннєвої маси.

Зберігання насіннєвої маси в охолодженому стані за міну­сових температур, як правило, не позначається на якості насіння. Однак таке насіння після розморожування вкрай нестійке впродовж подальшого зберігання й здатне до плісня­віння, гниття й самозігрівання через наявність у насінні підвищеного вмісту вологи. Після розморожування таку насіннєву масу потрібно відразу піддавати сушінню.

Режим зберігання насіння без доступу повітря заснований на потребі всіх живих компонентів насіння в кисні. Насіннєву масу можна консервувати в атмосфері, яка не містить кисню або містить малу його кількість. Насіння при цьому перехо­дить на анаеробний характер дихання й різко знижує свою фізіологічну активність (обмін речовин, дихання). Водночас майже повністю припиняється діяльність мікрофлори, комах і кліщів, які також мають потребу в кисні.

За хімічного консервування міжнасіннєвий простір запов­нюється парами речовин, які є антисептиками й токсично діють на комах і кліщів.

Найбільший технологічний ефект і максимальний еко­номічний результат зберігання насіннєвих мас досягається тільки в тому разі, якщо під час вибору того чи іншого режи­му зберігання враховується різноманіття умов, що впливають на стійкість збережуваної насіннєвої маси. Найкращі резуль­тати отримують за комплексного застосування режимів.