Особливості застосування ретардантів на посівах колосових культур

12Ретарданти – це  хімічні препарати для контролю вегетації рослин, їх ще називають регуляторами росту.

Використання цих препаратів на зернових колосових дозволяє проводити обмолот насінницьких ділянок шляхом прямого комбайнування, значно знизивши собівартість насіння.

На сьогоднішній день важко зробити прогноз погоди на наступний рік та обрати саме той сорт який дасть рекордний врожай, тому ретардант на пшеницю дозволить нівелювати ризики пов’язані із погодними умовами. Він скоротить міжвузловий простір, потовщить стінки соломини та не дозволить зрілому зерну проростати в колосі, що збереже якісні показники насіння. Особливо потребують обробок високорослі сорти, які зазвичай схильні до вилягання. 

Застосування ретардантів – це не тільки зменшення висоти рос­лин і запобігання виляган­ню посівів.  Більшість препаратів  зареєстрова­ні до внесення протягом вегетації. Проте фахівці обмежують час його застосування періодом від початку виходу в трубку до завершення фази прапорцевого листка. Цього цілком достатньо, щоб, застосовуючи ретарданти на різних ета­пах органогенезу зернових колосових, вплинути на розвиток кореневої систе­ми, закладку додаткових продуктивних пагонів і вирівняти їх за продуктив­ністю з головним, підвищи­ти озерненість колоса та покращити налив зерна,  зміцнити соломину та зменшити її довжину запобігти виляганню, змен­шити втрати при збиранні, акумулювати поживні речовини в насінні.

Використовуючи регулятор росту з ретардантними властивостями на початку кущення зерно­вих культур, блокується продукування гіберелінів й уповільнюється ріст центрального стебла. При цьому стимулюється закладка додатко­вої кількості бокових паго­нів, кращий розвиток вузла кущення й кореневої систе­ми, активізуються процеси фотосинтезу. Однак потріб­но пам’ятати, що для досяг­нення найкращого резуль­тату від використання ретардантів, це має відбува­тися на фоні достатнього забезпечення вологою й елементами живлення, за активної вегетації рос­лин.    Правильний підхід до застосування регуляторів росту в період кущення дає змогу не тільки збільшити кількість пагонів, а й підви­щити врожайність насіння зернових. Процес підвищення стій­кості зернових колосових проти вилягання насінницьких посівів є комплек­сним і включає правильний вибір сорту, збалансовану систему удобрення й захис­ту рослин, а головне – нау­ково обґрунтоване викорис­тання регуляторів росту з ретардантними властивос­тями. Зазвичай кратність і норму внесення ретардантів тісно пов’язують із нормою вне­сення мінеральних добрив, насамперед азотних. Адже система удобрення водно­час є одним із дієвих важелів підвищення вро­жайності зернових культур,  зниження стійкості посівів проти вилягання, формування якісного насіння.

Обприскування посівів ретардантами на початку виходу рослин у трубку сприяє кращому розвитку кореневої системи, котра відповідає за утримання стебла у вертикальному положенні, забезпечує зміц­нення стінок соломини та укорочення 1-3 міжвузлів.

Підвищення стійкості насіннєвих посі­вів проти вилягання посту­пово стає невіддільним еле­ментом інтенсивних техно­логій вирощування сіль­ськогосподарських культур, передусім в насінництві зернових колосо­вих. Адже використання високих норм азоту, що обумовлюють активний ріст вегетативної маси, видовження стебла, у поєд­нанні зі значною масою колоса підвищують ризик вилягання посівів, особливо за несприятливих погодних умов (зливи, грози, сильний вітер тощо). До того ж чим на більш ранньому етапі росту й розвитку зернових культур відбудеться виля­гання, тим більший обсяг урожаю буде недоотримано. Це пов’язано не тільки зі збільшенням втрат під час збирання, а й з погіршенням у полеглих посівах фітосанітарного стану, погіршенням над­ходження вологи й елемен­тів живлення, що негативно вплине на показники якості врожаю насіння.133

 

Архіви