Озима гірчиця: її переваги, технологія вирощування

Відомо, що  озимі форми сільськогосподарських куль­тур здатні формувати вищий урожай завдяки ефективному використанню зимово-весняної вологи та проходжен­ню основних фаз формування генера­тивних органів у сприятливіших погодних умовах порівняно з ярими.

Останнім часом агровиробники все більше уваги приділяють нішевим культурам. За сучасних змін кліматичних умов однією з таких культур є гірчиця, яка формує стабільні врожаї насіння та сировини доброї якості, вирізняється відносною невибагливістю до зовнішніх чинників.

 Озима гірчиця  може стати альтернативою ріпаку озимому та страховкою від несприятливих умов під  час його сівби, оскільки її висівають пізніше.  

Гірчиця озима продуктивніша від ярої. Так, за сприятливих кліматичних умов урожай гірчиці ярої досягає 2,5 т/га, а озимої 3,5 т/га.

Спеціалісти відділу контролю у насінництві та розсадництві ГУ ДПСС у Житомирській області наголошують, що гірчиця озима здатна збагатити ґрунтову родючість, що позитивно впливає не лише на баланс органічних речовини, а й на фітосанітарний стан посівів, сприяє підвищенню біологи активності ґрунтів, посилює процес  мінералізації та гуміфікації органічної речовини й збільшує накопичення поживних ґрунтових речовин.

          Гірчиця як попередник сприяє збільшенню врожайності ячменю та пшениці. Гірчи­цю озиму розміщують у сівозміні після культур, що дають змогу добре підго­тувати ґрунт.  Хорошими попередника­ми під гірчицю є однорічні та бага­торічні трави, бобові, ранні та пізні зернові, що звільняють поле за місяць до сівби гірчиці озимої. Не рекомен­дується вирощувати її після культур родини капустяних, а також після соняшнику, льону та гречки. Повер­нення гірчиці на попереднє місце в сівозміну можливе не раніше ніж за три-чотири роки.

Оптимальні строки сівби гірчиці озимої — один із найважливіших елементів її агротехніки. Це 5-20 вересня залежно від зони вирощуван­ня. Ранні посіви можуть переростати: замість прикореневої розетки, рослина утворює стебло, виносячи точку росту на значну висоту над поверхнею ґрунту, що може призвести до пошкодження точки росту морозами або випрівання посівів під час перезимівлі. Завдяки оптимальним строкам сівби восени, культура утворює 8-10 листків прикореневої розетки, в рослин фор­мується розвинута коренева система з діаметром кореневої шийки 8-12 мм, що дає їм змогу витримувати темпера­тури до -15…-18°С. Слід зауважити, що для оптимальної осінньої вегетації потрібно 55-60 днів із сумою активних температур 560…580°С.

 Застосовують звичайний рядко­вий спосіб сівби. Висівають гірчицю сівалками, які можуть забезпечувати встановлену норму висіву й відповідну глибину загортання насіння. Норма висіву становить 1,0-1,2 млн шт. схожих насінин на гектар за суцільної сівби. У надміру загущених посівах значна частина рос­лин відмирає, а в тих, що збереглися, формується недостатньо виповнене насіння, що призводить до зниження врожайності. У зріджених посівах неповною мірою використо­вується площа живлення, збільшується забур”яненість.

Глибина загортання насіння зале­жить від типу ґрунту та ступеня його зволоження. За раннього строку сівби насіння слід загортати на глибину 2-3 см, у разі пересихання верхнього шару допускається глибина загортання 5-6 см. Після висіву насіння гірчиці проводять коткування посіву. Сіяти потрібно високоякісним насінням із лабораторною схожістю не нижче як 80-85%. Перед сівбою насіннєвий матеріал протруюють.

Сорти. Інститут олійних культур НААН (ЮК) є оригінатором переважної більшості сортів озимої форми культу­ри в державі. Серед шести сортів, що перебувають у Державному реєстрі на 2019 рік, чотири є результатом селекційної діяльності ЮК – Новинка, Мішутка, Венера, Аннушка, сорт Романтика виведений ННЦ «Інститут землеробства НААН», а сорт Серпанок — Прикарпатською державною сільськогосподарською дослідною станцією НААН

Гірчиця вибаглива до наявності поживних речовин у ґрунті. Норми мінеральних добрив визначають за результатами ґрунтової діагностики. Фосфорно- калійні добрива потрібно вносити під основний обробіток ґрунту, азотні — як до початку вегетації по мерзлотало­му ґрунту, так і в пізніші строки. Опти­мальна доза основного добрива — N60P60K40 кг д. р. на 10 га. Особливу увагу по­трібно звертати на достатнє забезпе­чення гірчиці сіркою, за нестачі якої знижується врожайність культури.

Комплекс операцій із догляду за посівами гірчиці передбачає заходи, спря­мовані на отримання ранніх дружних схо­дів, знищення бур”янів, захист рослин від шкідників та хвороб, створення оптималь­них умов для росту й розвитку.

Гірчиця не витримує конкуренції бур”янів у початкові фази росту й розвитку. Тому найкраще застосовува­ти ґрунтові гербіциди до сівби або неї — до сходів культури.

Для захисту сходів від шкідників насіннєвий матеріал перед висівом протруюють. Особливу увагу приділяють таким шкідливим організмам: попелиця, прихованохоботники, квіткоїд. За досягнення ЕПШ обов”язковим є хімічна обробка, яку бажано проводити, застосовуючи препарати із максимальним спектром інсектицидної дії.

          Важливий етап у вирощуванні гір­чиці — строки та спосіб збирання врожаю. Характерними ознаками достигання гірчиці є: опадання листя, набуття посівами жовто-бурого кольору побуріння насіння нижніх стручків. Закінчити збирання потрібно впродовж двох-трьох днів, оскільки гірчиця, особливо сарептська, за повного достигання дуже оси­пається, що призводить до великих втрат урожаю.

 Найкращий період збирання — за вологості насіння 12-13%. Насіння вологості 8-9% закладають на тривале зберіган­ня, для короткочасного зберігання вологість має бути не вища за 12%.

Враховуючи різнобічне народогосподарське значення гірчиці (олійна, технічна, кормова, сидеральна, медо­носна культура) та її невибагливість д агрофону вона привертає увагу агровиробників як сировинна база для поповнення рослинних ресурсів  у сільському господарстві.

Архіви