Озима пшениця: готуємося до сівби

Розміщення у сівозміні

    Оптимальні умови вирощування пшениці озимої у сівозміні забезпечуються розміщенням після кращого попередника і дотриманням оптимального періоду повернення на попереднє місце вирощування. Цінність того чи іншого попередника залежить від ряду факторів, основними з яких є водний режим ґрунту, наявність поживних речовин у ґрунті; фітосанітарний стан ґрунту; тривалість періоду від збирання попередника до сівби. У лісостеповій зоні високі і порівняно стабільні врожаї зерна доброї якості пшениця озима забезпечує за розміщення після багаторічних трав на один укіс (в умовах достатнього зволоження — на два), однорічних трав і кукурудзи на зелений корм, гороху на зерно, ранньої картоплі і кукурудзи на силос ранніх строків збирання. Добрим попередником для неї у цій зоні є сидеральний пар. Помітно знижується урожайність пшениці озимої у повторних посівах та за розміщення після ячменю.

Обробіток ґрунту

  Основними принципами підготовки ґрунту під пшеницю озиму є: максимальне збереження і накопичення продуктивної вологи у допосівний період; якісне заробляння добрив та післяжнивних решток попередників; доведення поля до посівного стану в єдиному технологічному циклі з основним обробітком незалежно від способу і глибини його проведення. Вибір способу основного обробітку під сівбу озимини залежить від ґрунтово-кліматичних умов регіону, попередників, забур’яненості, ступеня окультурення ґрунту, наявності відповідних агрегатів у господарствах, стану кожного поля.

   Обов’язковими заходами основного обробітку ґрунту є післязбиральне лущення полів на глибину від 5–6 до 8–10 см дисковими знаряддями або важкими культиваторами.

   За розміщення озимини після гороху і всіх попередників, які відносно пізно звільняють поле, рекомендується проводити поверхневий обробіток ґрунту дисковими знаряддями або широкозахватними культиваторами.

   За несприятливих умов, які складаються у післязбиральний період, коли у верхньому шарі ґрунту міститься менше 10 мм продуктивної вологи, ефективнішим є безполицевий обробіток із використанням комбінованих дискових агрегатів, культиваторів-плоскорізів, щілювачів-плоскорізів, з одночасним боронуванням і ущільненням кільчасто-шпоровими котками.

                              Особливості удобрення пшениці озимої

   Одним із найважливіших факторів підвищення урожайності та якості зерна пшениці озимої є мінеральні добрива. Величини доз мінеральних добрив під пшеницю озиму в основне удобрення визначаю­ться рівнем родючості ґрунтів, попередниками та рівнем їх удобрення, біологічними особливостями сортів, погодними умовами. Під пшеницю озиму восени під основний обробіток ґрунту необхідно застосувати всю заплановану дозу фосфорних і калійних добрив і лише частину (за необхідністю) азотних.

                            Підбір адаптованих сортів пшениці озимої

   Підбір сортів із відповідною адаптивністю до стресових чинників природного середовища та екологічною пластичністю є найдоступніший агротехнічний захід для сучасного сільськогосподарського виробництва, за допомогою якого в умовах дефіциту матеріальних ресурсів можна реально вплинути на рівень і стабільність врожаїв. У разі підбору сортів до конкретних ґрунтово-кліматичних умов серед багатьох ознак пшениці озимої слід враховувати тривалість вегетаційного періоду.   

З метою кращого використання екологічних умов та різноманітного агротехнічного фону, особливо попередників, у господарствах доцільно вирощувати 2–3 сорти пшениці озимої, які істотно різняться за тривалістю вегетації та реакцією на елементи агротехніки. Перевагу в цьому відношенні слід надавати тим сортам, які менше уражуються хворобами і є стійкішими проти стресових умов перезимівлі, вилягання, негативної дії бур’янів та формують якісне зерно.

                                            Підготовка насіння до сівби

Для сівби пшениці озимої використовують насіння, яке за посівними кондиціями відповідає вимогам чинного ДСТУ 4138–2002, тобто має масу 1000 насінин не менше 40 г, чистоту не нижчу 98%, силу росту не менше 80%. Протруювання насіння є обов’язковим профілактичним заходом підготовки його до сівби. Проводять його одним із рекомендованих препаратів, що ввійшли до «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні» поточного року. Останнім часом під час протруєння насіння використовують комплексні препарати з інсектицидно-фунгіцидним спектром дії. Для підвищення стійкості рослин проти вірусних хвороб та зниження шкідливої дії інших факторів одночасно з протруюванням можлива обробка насіння мікроелементами і біо­стимуляторами росту рослин, але ні в якому разі не можна допускати заміну протруйника біостимуляторами, азотфіксаторами та іншими препаратами.

                                                          Строки сівби

Відомо, що запорукою майбутнього врожаю пшениці озимої є проведення сівби в оптимальні строки. Критерієм визначення оптимального строку сівби є ступінь осіннього розвитку рослин, основними факторами для якого є вологозабезпеченість та достатня кількість тепла.

За результатами багаторічних досліджень науково-дослідних установ Лісостепу і Полісся України та виробничим досвідом господарств, у західному Лісостепу оптимальним терміном сівби пшениці озимої є період із 15 по 30 вересня. У північно-східному Лісостепу оптимальними строками сівби для озимини є період із 10 по 20 вересня. Допустимо ранні строки — з 1 вересня, допустимо пізні — до 30 вересня. У центральному та північному Лісостепу оптимальними строками сівби пшениці озимої є період з 15 по 30 вересня, допустимо ранні — 10–15 вересня, допустимо пізні — до 5 жовтня. На Поліссі оптимальними строками сівби пшениці озимої є період з 10 по 25 вересня, допустимі строки сівби — ранні з 5 по 10 вересня, пізні — до 30 вересня.

                                                      Способи сівби

Найпоширенішим способом сівби є звичайний рядковий із шириною міжрядь 12,5–15,0 см. Обов’язковим прийомом під час сівби пшениці озимої, що вирощується за інтенсивними технологіями, повинно бути утворення технологічної колії для проходів агрегатів під час догляду за посівами. Норми висіву насіння залежать від біологічних особливостей сорту, попередника, строку сівби, якості і строку обробітку ґрунту та наявності вологи в ньому і повинна забезпечувати оптимальну густоту продуктивного стеблостою. Визначення норм висіву пшениці озимої проводять з розрахунку отримання густоти сходів у межах 400–450 шт./ м² для сортів із низькими коефіцієнтами кущення, а для сортів, які інтенсивно кущяться, — 350–400 шт./м². Таким чином, норми висіву насіння середньостиглих сортів становлять 4,5–5,0 млн схожих насінини на гектар.      Найважливішими факторами, які визначають глибину загортання насіння, є вологість ґрунту та його механічний склад. За якісного передпосівного обробітку ґрунту і наявності в ньому продуктивної вологи оптимальна глибина загортання насіння має бути 3–4 см. У такому разі вузол кущення розміщується на оптимальній глибині (2,0–2,5 см), що сприяє успішній перезимівлі рослин. За умов посушливої погоди глибину загортання потрібно збільшувати, висіваючи насіння лише у вологий шар ґрунту. У разі запізнення із сівбою, а також після обробки насіння препаратами, що мають ретардантний ефект, глибину загортання обов’язково потрібно зменшувати до 2,5–3,0 см, а норму висіву дещо збільшувати. Такі підходи виправдані і за вимушеної сівби озимини у пізні строки. Встановлено, що збільшення глибини загортання пшениці озимої після 6 см на кожні наступні 2 см польова схожість знижується на 20%, а поява сходів затримується на добу.

Останні коментарі

    Архіви

    Категорії

    EnglishUkrainian