Підготовка зерносховищ до приймання зерна нового врожаю

зерносховищаСховища до приймання насіння нового врожаю починають готува­ти відразу після звільнення їх від насіння або зерна старого врожаю. Зернові склади мають бути сухими. В сирих складах насіннялегко пошкоджується плісенями, бактеріями, комірними шкідни­ками. Сирість на складах пов’язана переважно з близькістю ґрунто­вих вод або з потраплянням води в приміщення через вікна, двері, щілини у стінах, з покрівлі. Для запобігання проникненню у схо­вище дощової води навколо нього влаштовують водостічні канави. Якщо сиріють стіни, побудовані з цегли або каменю, то їх із середини обшивають дошками або пресованими плитами на висоту насипу насіння, залишаючи між стіною та обшивкою проміжок 10 — 20 см для циркуляції повітря. Якщо у стінах і підлозі складів є тріщини або щілини, в них накопичується пил, в якому можуть жити комірні шкідники. Тому всі виїмки і щілини в стінах та підлозі законопачу­ють просмоленим ганчір’ям, а великі тріщини зашивають рейками або листовим залізом. Дошки розбірних засік очищають, промива­ють гарячою водою і добре просушують. У чистому й знезараженому стані мають зберігатись зерноочисні машини, транспорт, тара. Мішки і брезенти зазвичай зберігають в окремих приміщеннях.           Важливо своєчасно виявити зараженість шкідниками сільського­сподарської продукції з тим, щоб вибрати якнайефективніший захід його ліквідації. Об’єктами досліджень на зараженість є: зерно і про­дукти його переробки; приміщення сховищ, підприємств, лаборато­рій; приміщення та обладнання потокових ліній для приймання, обробки і відвантаження зерна; зерносушарки; території підпри­ємств; транспортні засоби, інвентар, мішки, брезент. У період підготовки технічної бази до приймання зерна нового врожаю в господарствах роблять комплексне обстеження всіх пере­лічених вище об’єктів. Отже, для запобігання розвиткові шкідників хлібних запасів не­обхідно додержувати встановлених режимів зберігання.

    Заходи захисту хлібних запасів від шкідників поділяють на ка­рантинні, запобіжні та винищувальні. Останні можуть бути хіміч­ними та фізико-нехімічними. До нехімічних заходів належать біо­логічні, мікробіологічні, термічна дезінсекція, очищення зерна, об­робка газовими середовищами, до хімічних – фумігація зерна з ви­користанням різних хімічних засобів.

    Запобіжні заходи спрямовані на запобігання зараженню шкі­дниками хлібних запасів на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах.                                   Винищувальні заходи поділяють на дві групи – дезинфекції (знищення комах і кліщів) і дератизації (знищення гризунів). До винищувальних належать також біологічні методи, які ґрунтують­ся на використанні природних ворогів хлібних запасів. Проте засто­сування цих методів обмежене, оскільки розведення у зерновій масі одних комах для знищення інших зумовлює додаткову засміченість партій зерна, що зберігається.

    Мікробіологічний метод, основою якого є використання мікроор­ганізмів для масового захворювання і загибелі комах і кліщів, вва­жається перспективним.

      Термічна дезінсекція — це вплив на шкідників згубних підви­щених (при сушінні) або понижених (при охолодженні) температур. Найбільша її ефективність забезпечується на рециркуляційних зе­рносушарках.

Найпоширеніші хімічні способи боротьби з шкідниками хлібних запасів. Використовують переважно хімічні препарати, які назива­ються пестицидами. Основний спосіб застосування пестицидів — фумігація, тобто обробка продукції, що зберігається, газами або тве­рдими речовинами, які утворюють гази. Аерозольну дезінсекцію здійснюють пестицидами у вигляді диму або туману, а вологу — водним розчином або емульсією. Для знищення гризунів ставлять капкани, пастки, різні принади з отрутою, використовують хімічні препарати, природних ворогів гризунів.

      За 2 – 3 тижні до засипання зерна чи насіння нового врожаю проводять знезаражування (дезінсекцію) приміщень свіжо гашеним вапном або агрохімікатами (розчинами, аерозолями, емульсіями і суспензіями для вологої дезінсекції та порошкоподібними препара­тами); розкладають отруєні принади для знищення гризунів.

Насіннєсховища, які можна загерметизувати, найкраще оброб­ляти аерозолями, тобто штучним туманом, який отримують розпи­ленням будь-якого мінерального масла з розчиненими в ньому аг­рохімікатами.

         Для знезаражування насіннєсховищ використовують також інсек­тицидні димові шашки «Гамма». Дезінсекцію сховищ проводять за 7 днів до завантаження у них насіння й зерна. Перед проведенням дезінсекції насіннєсховище ретельно очищають, заносять у нього інвентар, мішки, брезенти тощо. Ефективність знезаражування на­сіннєсховищ перевіряють через 3 — 7 діб.

Виявлених у насіннєсховищі гризунів (пацюків, мишей) знищу­ють. Найефективніший і найменш трудомісткий спосіб їх знищен­ня — хімічний, включаючи застосування харчових та водних отрує­них принад і газову дератизацію. Механічний спосіб (використання різних знарядь для відлову) є допоміжним у комплексі з хімічним.

Харчові отруєні принади розкладають у спеціальні ящики або в нори гризунів. У водні принади додають 20 г цукру на склянку во­ди. Воду наливають шаром 1 — 2 см у плоску і низьку посудину і об­пилюють агрохімікатами. Вибір принад залежить від видового складу гризунів, пори року, застосовуваного агрохімікату. Отруєні принади, які гризуни не поїли протягом 10 днів, збирають і спалюють.

У роботі з агрохімікатами й отруйними принадами слід додержу­вати певних заходів безпеки: працювати в гумових рукавицях і ха­латах, окулярах, чоботях. По закінченні роботи предмети, які при цьому використовувались, ретельно промивати.

Після очищення і знезаражування насіннєсховищ складають акт про їх готовність до приймання зерна та насіння нового врожаю.

Архіви