Сажкові хвороби насіння зернових – знати ворога в обличчя

Щороку в період збирання врожаю та під час посівної кампанії згадують про сажкові хвороби озимих. В Україні в посівах пшениці можна зустріти декілька видів сажок: тверда, карликова, летюча та стеблова.

Сажка (головня, мокра сажка, вонюча сажка — одна з хвороб пшениці, що уражує злаки з періоду їхнього окультурення. Досі вона залишається одним із найшкодочинніших захворювань, поширених практично в усіх зонах вирощування культури.

В лісостеповій та степовій зонах найпоширеніша тверда сажка пшениці. Збудниками цієї хвороби є базидіальні гриби. Тверду сажку мож­на зустріти всюди, де вирощують пше­ницю, особливо озиму.

Найчіткіше симптоми ураження хворобою проявляються на початку молочної стиглості зерна. Уражений колос дещо сплющений, інтенсивно зелений із синюватим відтінком, колоски неприродно розпушені, лусочки розсунуті під дією спор гриба. При роздавлюванні уражених колосків виділяється сірувата оливково-бура рідина, що має запах гнилого оселедця через уміст триметиламіну. У фазі повної стиглості уражений колос стоїть прямо, а не згинається під своєю вагою. Замість зерна, в ньому утворюються мішечки (соруси), запов­нені чорною масою спор. Під час збирання, обмолоту, очи­щення зерна спори розпорошуються та потрапляють на зерно й ґрунт. Дже­релом інфекції є заспорене зерно. Додатковим джерелом заспорення насіння можуть бути комбайни та сівалки Зараження рослин відбувається під час проростання насіння в ґрунті після висіву. Симпто­ми ураження рослин ми бачимо лише під час наливання колоса та дозрівання.

Дуже схожа за симптомами прояву карликова сажка пшениці, збудником якої є гриб Tilletiacontroversa Kuehn, яка поширена переважно в західних областях України. Останній спалах хвороби спостерігали 2013 року. Окрім озимої пшениці, ура­жує дикорослі злаки. На ярій пшениці хвороба не проявляється.

За симптомами прояву карликова сажка дуже схожа із твердою. Інфіковані рослини дуже кущаться, утворюючи до 30 і більше стебел, а також проявляють симптоми карликовості. Уражений колос щільніший, уко­рочений. Колоски розростаються, збільшується кількість насінин у одному колосі, замість зерна формуються теліоспори кулястої форми.  Спори карликової сажки, на відміну від спор твердої, проростають тільки на поверхні ґрунту й проникають у росли­ну в період від появи сходів аж до початку виходу в трубку.

Основним джерелом інфекції є ґрунт, у якому вони можуть зберігатись від двох до дев’яти років, додаткове – заспорене насіння. Резерваторами інфекції можуть бути також дико­рослі злаки.

Високоефективним заходом обме­ження поширення хвороби є дотри­мання сівозміни, відмова від дуже ран­ніх строків висіву, протруювання насіння, знищення злакових бур’янів – резерваторів інфекції, упроваджен­ня стійких сортів.

Значно поширена в Україні й летюча сажка. Зустрічається в усіх зонах вирощування пшениці, ячменю, жита. Особливо великої шкоди завдає посівам ячменю. Хвороба проявляється під час виколошування рослин. Внаслідок ураження в пшениці та ячменю майже всі частини колоса, крім стрижнів, перетворюються на рихлу чорну спорову масу ще до виходу з піхви листка. Уражені ле­тючою сажкою колоски з’являються здебільшого раніше від здорових.

Зараження пшениці, ячменю та жит відбувається під час цвітіння, а іноді можливе й після цвітіння. Під час про­ростання зерна гіфи гриба активізую­ться та уражують проростки рослин. Пізніше стінки клітин гіфів стають драглистими,  вся грибниця перетворюється на суцільну масу.

  Підвищеною стійкістю проти летючої сажки характеризують сорти пшениці озимої — Миронівська 61, пшениці ярої — Харківська 6, ячменю ярого — Донецький 9, Одеський 115, Харківський 74, ячменю озимого — Росава. Ранні посіви ячменю уражуються менше, ніж пізні.

Стеблову сажку спричиняють базидіальні гриби. На житі вона зустрічається в регіонах його вирощування, особливо на Поліссі, а на пшениці — осередками, переважно на півдні.

Хвороба проявляється на стеблах листках і піхвах у вигляді довгастих опуклих смуг завдовжки до кількох сантиметрів, які з часом набувають свинцево-синього кольору. В місцях уражень епідерміс розтріскується, й назовні виступає темна маса спор, які легко розпорошу­ються. Уражені рослини відстають у рості, замість колосків і зерна утворюється спотворена маса тканин.

Джерелом інфекції є заспорене насіння та ґрунт, де воно зберігає свою життєздатність близько року. Процес зараження можливий від моменту проростання насіння до утворення першого листка. У хворих рослин зменшується продуктивна кущистість і врожайність у п’ять разів.

Основними заходами обмеження поширення хвороби є дотримання сівозміни, протруювання посівного матеріалу. Стійких сортів пшениці та жита проти стеблової сажки немає.

Велика  кількість опадів одночасно з досить високою температу­рою повітря (близько 20°С вночі та 30°С вдень) сприяють розвитку сапрофітних грибів на поверхні ще не зібраного зерна пшениці.

Щоб на ваших полях «не прописалася» сажка, потрібно дотримуватися правил агротехніки, зокрема про­труювання насіннєвого матеріалу високоякісними протруй­никами. Сучасний «Перелік пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в Україні» налічує понад сто протруйників фунгіцидної дії, які ефективно захищають насіння пшениці від ураження хворобами, зокрема й сажками.  

ТЕМА ДНЯ

  • Участь у нараді з питань функціонування обласних, районних, міських державних лікарень ветеринарної медицини, що проводиться Держпродспоживслужбою України.
  • Участь у семінарі на базі Головного територіального управління юстиції у Житомирській області з питань нових процесуальних строків у різних судових інстанціях та порядку реєстрації (ліквідації) юридичних осіб.
Жовтень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Вер    
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031