Увага: хвороби колоса пшениці!

Твер­да саж­ка

sazhkaПерші оз­на­ки хво­ро­би чітко про­яв­ля­ють­ся, по­чи­на­ю­чи із фа­зи мо­лоч­ної стиг­лості зер­на. В цей час ура­жені ко­ло­с­ки де­що роз­чепірені, си­ньо-зе­ле­но­го за­барв­лен­ня. За роз­дав­лю­ван­ня ура­же­но­го зер­на виділяється сіру­ва­та ріди­на не­приємно­го за­па­ху. Твер­дою саж­кою мо­жуть ура­жу­ва­ти­ся як ок­ремі ко­ло­с­ки, так і весь ко­лос. Інфіко­вані ко­ло­с­ки не цвітуть.

У фа­зи мо­лоч­но-вос­ко­вої та по­вної стиг­лості зер­на відмінність у за­барв­ленні здо­ро­вих і ура­же­них ко­лосків зни­кає. На­томість в ура­же­но­му ко­ло­с­ку, замість зернівки, фор­мується саж­ко­вий міше­чок із крих­кою обо­лон­кою зернівки, за­пов­не­ний чор­ною ма­сою теліос­пор збуд­ни­ка хво­ро­би Такі мішеч­ки лег­ко роз­дав­лю­ють­ся, ма­ють знач­но мен­шу за здо­ро­ве насіння ва­гу. То­му у фазі по­вної стиг­лості ура­же­не ко­лос­ся ча­с­то не схи­ляється до­до­лу, а за­ли­шається пря­мим. 

Збуд­ни­ком хво­ро­би є гри­би ро­ду Tilletia, зо­к­ре­ма T. caries (DC.) Tul. & C. Tul. і T. laevis J.G. Kuhn. Во­ни ма­ють ба­га­то фізіологічних рас, при­сто­со­ва­них до па­ра­зи­ту­ван­ня на різних сор­тах.

За­ра­жен­ня рос­лин відбу­вається під час про­ро­с­тан­ня за­­раежено­го насіння, до ви­хо­ду про­­­ростків на по­верх­ню грун­ту. Сприяє цьо­му хо­лод­ний грунт (5…10°С) та во­логість 40–60%. Але до фа­зи мо­­лоч­ної стиг­лості суттєвої різниці між здо­ро­ви­ми й ура­же­ни­ми рос­ли­на­ми не спо­с­терігається.
Дже­ре­лом інфекції твер­дої саж­ки є за­ражене насіння пше­ниці. Засмі­чує­ться посівний ма­теріал під час зби­ран­ня, об­мо­ло­чу­ван­ня, транс­пор­ту­ван­ня і до­су-
шу­ван­ня вро­жаю. 

Попередити тверду сажку можливо лише за своєчасного протруєння насіння до сівби рекомендованими препаратами, наприклад, комбінованим протруйником Бастіон – 6,3 г/л + Дифеноконазол,  який використовують за норми витрати 1 л на 8–10 л води на тонну насіння. Варто пам’ятати —  жод­­ний фунгіцид після появи твердої сажки вже не в змозі вилікувати культуру.

Фу­заріоз
fuzarioz_kolosa1Фу­заріоз
ко­ло­са про­яв­ляється у фазі ко­лосіння і роз­ви­вається до зби­ран­ня вро­жаю. Ура­же­ний ко­лос на­бу­ває світло­го ко­ль­о­ру (зне­барв­люється) біля ос­но­ви, із цен­т­раль­ної йо­го ча­с­ти­ни або з верхівки. Ура­же­ни­ми та­кож мо­жуть бу­ти ли­ше ок­ремі ко­ло­с­ки —то­­ді во­ни на­бу­ва­ють світло-жов­то­го ко­ль­о­рудо­б­ре помітні на фоні ре­ш­ти зе­ле­них. Збуд­ни­к хво­ро­би є гри­би ро­ду Fusarium.

На ура­же­них ко­ло­с­ко­вих лу­с­ках мож­на ви­я­ви­ти міцелій та конідіаль­не спо­ро­но­шен­ня грибів у ви­гляді ро­же­во-чер­во­них по­ду­ше­чок .
Про­ник­нен­ня па­то­генів у цен­т­раль­ний ко­ло­со­вий стри­жень бло­кує над­хо­­джен­ня по­жив­них ре­чо­вин до всіх ко­­­лосків, розміще­них ви­ще. Це при­зво­дить до біло­ко­ло­сиці, або пу­с­то­ко­ло­сиці.

За­ра­жен­ня рос­лин відбу­вається пе­ре­важ­но під час цвітіння, вва­жається, що ступінь роз­вит­ку хво­ро­би на 70% за­ле­жить від сор­ту й аг­ро­техніки, а на 30% — від по­год­них умов. Інтен­сив­но­му роз­вит­ку фу­заріозу ко­ло­са сприяє тем­пе­ра­ту­ра 20…25°С та підви­ще­на во­логість повітря (75% і більше) у період від цвітіння до зби­ран­ня уро­жаю.
Своєю чер­гою, ступінь ура­жен­ня зер­на за­ле­жить та­кож від ви­ду збуд­ни­ка та ча­су йо­го про­ник­нен­ня у тка­ни­ни. У зв’яз­ку з цим розрізня­ють два ти­пи ура­жен­ня зер­на: яс­к­ра­во ви­ра­же­не (гли­бо­ке) і при­хо­ва­не (по­верх­не­ве). Яс­к­ра­во ви­ра­же­не фу­заріоз­не зер­но за по­верх­не­во­го (ма­к­ро­скопічно­го) аналізу вирізняється плюсклістю і ро­же­вим ко­ль­о­ром че­рез на­явність міцелію грибів. Та­ка фор­ма ура­жен­ня ви­ни­кає у ре­­зуль­таті ран­нь­о­го інфіку­ван­ня ко­­лосків у полі (у фазі цвітіння), переважно, гри­ба­ми F. culmorum, F. graminearum і F. avenaceum. При­хо­ва­на ж фор­ма фу­за­ріоз­но­го зер­на ви­ни­кає за пізньо­го йо­го ура­жен­ня, слаб­ко­го ін­­фекційно­го на­­ван­­­та­жен­ня або за ура­жен­­­ня зер­на у період зби­ран­ня і збері­ган­ня вро­жаю. Та­ке зер­но не відрізняється від здо­ро­во­го, про­те є дже­ре­лом інфекції під час йо­го зберіган­ня та висіван­ня. 
Ура­жен­ня ко­ло­са при­зво­дить до інфіку­ван­ня зер­на, внаслідок чо­го не­­добір уро­жаю ся­гає 45–73%, по­­гіршу­ють­ся посівні якості насіння: енергія про­ро­с­тан­ня і схожість мо­жуть зни­жу­ва­ти­ся на 24%, ма­са 1000 насінин — на 39–72%.. . Ос­нов­не місце ло­калізації міцелію Fusarium spp. у зерні із при­хо­ва­ною інфекцією — кліти­ни пе­ри­карпію. Від­бу­вається де­фор­мація і по­ру­шен­ня щіль­­­ності по­пе­реч­них йо­го клітин. Тов­щи­на клітин зовнішньо­го епідермісу збільшується в 1,5–2,0 ра­зи порівня­но з не­ура­же­ни­ми, а кліти­ни стінок алей­ро­но­во­го ша­ру тон­ша­ють у 2,0–2,5 ра­за.

Го­ло­вни­ми дже­ре­ла­ми інфекції фу­заріозу пше­ниці є ура­жені рос­линні решт­ки і насіння.Забезпечити надійний захист від фузаріозу можливо за обробки культури фунгіцидними препаратами, наприклад, фунгіцидом Дот

80 г/л ципроконазол, 80 г/л + пропіконазол, 250 г/л).  В період цвітіння,коколосові луски відкриті (цей період становить всього 3–4 дні).
Сеп­торіоз

Хво­ро­ба про­яв­ляється на ли­ст­ках, стеблі і ко­лосі пше­ниці. Ти­по­ви­ми оз­на­ка­ми сеп­торіозу ли­с­тя є по­ява спо­чат­ку світлих, жов­тих, світло-ко­рич­не­вих, а інко­ли — сла­бо ви­ра­же­них плям із тем­ною об­лямівкою або без неї. У центрі пля­ми або по всій її по­верхні розміщу­ють­ся чорні дрібні пікніди.

Ура­же­не ли­с­тя ча­с­то за­си­хає. На стеблі пля­ми розплив­часті, без чіткої облямівки.
На ко­ло­с­ко­вих лу­с­ках сеп­торіоз про­яв­ляється у ви­гляді тем­но-бу­рих плям, інко­ли із фіоле­то­вим відтінком У місцях ура­жен­ня тка­ни­на світлішає, і на ній про­яв­ля­ють­ся  пікніди. 
Діаг­но­с­тичні оз­на­ки сеп­торіозу мо­жуть зміню­ва­ти­ся за­леж­но від стійкості сор­ту, по­год­них і аг­ро­технічних умов. Збуд­ни­ка­ми хво­ро­би є гри­би ро­­­ду Septoria.

Го­ло­вна роль у за­ра­женні та пе­ре­за­ра­женні рос­лин на­ле­жить пікно­с­по­рам гри­ба.

Ма­со­во­му роз­вит­ку сеп­торіозу сприяє тем­пе­ра­ту­ра 20…25°С,наявність кра­пель­ної во­ло­ги або віднос­на во­­ло­гість повітря 90–100%. За та­ких умов пікно­с­по­ри мо­жуть про­ро­с­ти про­тя­гом кількох го­дин після ви­хо­ду із пікнід. По­су­ш­ливі періоди ве­ге­тації суттєво пригнічу­ють роз­ви­ток хво­ро­би.
Зер­но в ура­же­но­му ко­лосі стає плю­с­к­лим або зовсім не фор­мується. Не­до­роз­ви­неність ко­ло­са при­зво­дить до втрат уро­жаю на рівні 20–30% і більше.

Знач­но погіршу­ють­ся тех­но­логічні по­каз­ни­ки якості зер­на. 
Зберігається інфекція сеп­торіозу у ви­гляді пікнід і міцелію на рос­лин­них решт­ках і насінні пше­ниці, схо­дах па­да­лиці, посівах ози­мих куль­тур. Дикі зла­ки та­кож мо­жуть бу­ти дже­ре­лом інфекції.

Септоріозу колосу запобігає вчасна обробка фунгіцидами, наприклад Дотом (0,4–0,5 л/га). Від септоріозу листя, який може бути збудником септоріозу колосу, слід провести обробку препаратами на основі флутріафолу, наприклад Парацельс  (250 г/л), у фазі кущіння із нормою витрати 0,5 л/га.

Для за­хи­с­ту пше­ниці від опи­са­них хво­роб ко­ло­са за­сто­со­ву­ють ком­плекс аг­ро­технічних і спеціаль­них за­ходів, спря­мо­ва­них на запобіган­ня за­ра­жен­ню рос­лин і за­спо­рен­ню насіння у період ве­ге­тації, зби­ран­ня і зберіган­ня. Зо­к­ре­ма, во­ни вклю­ча­ють:

-  ви­ро­щу­ван­ня стійких сортів;

- пра­виль­но ор­ганізо­ва­не насінництво;

- за­сто­су­ван­ня ком­плек­су аг­ро­прий­омів, спря­мо­ва­них на підви­щен­ня стійкості рос­лин;

- обов’яз­ко­ве зне­за­ра­жен­ня по­­сівно­го ма­теріалу, сільсько­го­с­по­дарсь­ких ма­шин та інвен­та­рю;

- добір пре­па­ратів-про­труй­ників на ос­нові ап­ро­бації насіннєвих посівів і фіто­па­то­логічної ек­с­пер­ти­зи насіння;

- фунгі­цид­ний за­хист рос­лин у період їхньої ве­ге­тації.

- рішення прий­ма­ють  про за­сто­су­ван­ня ре­ко­мен­до­ва­них фунгіцидів на ос­нові да­них про­гно­зу роз­вит­ку хво­роб з ура­ху­ван­ням еко­номічно­го по­ро­гу їхньої шкідли­вості;

- до­три­ман­ня на­уко­во об­грун­то­ва­ної сівозміни та аг­ро­техніки куль­ту­ри і сор­ту — важ­ли­вий фіто­санітар­ний чин­ник, що по­пе­ре­д­жає або об­ме­жує роз­ви­ток хво­роб.