Як забезпечити успішну перезимівлю озимих

Озимі культури мають значно триваліший вегетаційний період порівняно з ярими, краще використовують вологу і поживні речовини з ґрунту та більш врожайні. В умовах тривалої та теплої осені вони мають міцну кореневу систему та добре розвиваються. У посушливі весни озимі використовують зимову вологу значно краще, ніж ярі зернові навіть ранніх строків сівби. Осіння сівба і більш раннє збирання врожаю дають змогу господарствам ефективніше використовувати кадрові ресурси та засо­би виробництва. Саме тому в Україні щорічно стрімко ростуть площі під озимою пшеницею, ячменем та ріпаком.

Озимину важливо ретельно підтримувати у період перезимівлі. Для цього слід насамперед визначити головні фактори, які можуть цьому зашкодити, або, навпаки, сприяти. Один із найважливіших елементів технології підготовки озимих до посіву – обробіток ґрунту. Під час вибору оптимального типу основного обробітку ґрунту необхідно враховувати такі фактори: ґрунтово-кліматичні умови, кількість продуктивної вологи в орному шарі ґрунту, можливість розмноження потенційних шкідників і хвороб, а також рівень забур’яненості конкретного поля тощо.

Основним фактором, що впливає на обсяги та якість майбутнього урожаю, а також на успішну перезимівлю озимих є наявність необхідної кількості доступних поживних речовин у перші фази вегетації культур. На сьогодні сільгоспвиробництво активно розвивається, а разом з ним і ринок мінеральних добрив. Та все ж більш ефективними вважаються органічні добрива. Вони не лише забезпечують культури необхідними елементами живлення, а й поповнюють ґрунт органічною речовиною, підвищуючи його родючість, водні та фізичні властивості.
Зелені добрива (сидирати) збагачують ґрунт азотом і органічними речовинами. Часто на гектарі ріллі приорюють 35–45 т органічної маси, що містить 150–200 кг азоту. Приорювання зелених добрив сприяє нагромадженню у грунтi не тільки азоту, а й інших поживних речовин. Важливо те, що при цьому повністю виключено втрати азоту, вони розкладаються значно швидше, ніж інші органічні добрива, багаті клітковиною.                                                   

     Азот – основний елемент росту і розвитку культур. Він забезпечує найбільший приріст урожаю та якості зерна. Цей елемент входить до складу всіх амінокислот, з яких побудована складна молекула білку, тож є основою всього життєвого процесу.  Рослини використовують азот у вигляді солей азотної кислоти та амонію — аніонів NO–3 та катіонів NH+4. Цей елемент забезпечує ріст кореневої системи і надземної маси рослин, збільшує вегетаційний період і тривалість активної фотосинтетичної діяльності, покращує якість зерна.
Пшениця озима виносить з ґрунту 25-30 кг азоту на 1 т основної і побічної продукції та поглинає його протягом усього періоду вегетації. Найінтенсивніше азот надходить у рослини на початку росту та розвитку, випереджаючи надходження інших елементів, але величина його осіннього використання незначна. Від сівби до відновлення весняної вегетації засвоюється лише 8% загальної кількості азоту. Саме тому восени не варто вносити значну кількість азотних добрив, оскільки його надлишок в цей період може призвести до зменшення зимостійкості, переростання вегетативної маси, схильності культур до захворювань.                                                                                                                              

    Озимий ріпак також добре реагує на азотні добрива. Під час його вирощування під час передпосівного обробітку ґрунту вносять по 30-40 кг/га д. р. азоту. До зими ріпак повинен бути у фазі 6-8 листків. Добре розвинені рослини за осінній період можуть засвоїти 60-70 кг/га азоту, тоді як пшениця озима — лише 20 кг/га.                                                          

  Надмірне азотне живлення у цей період погіршує перезимівлю рослин. Небажано підживлювати ріпак озимий азотними добривами пізніше фази 4-5 листка, оскільки за цих умов збільшується кількість води в тканинах, що шкодить рослинам перед зимівлею.

                                                                                              
Досить часто фермери вносять недостатню кількість фосфору та калію, або взагалі нехтують цими важливими елементами, порівняно з азотом. Найкраще фосфорні добрива вносити восени, оскільки фосфор — малорухливий елемент, погано розчиняється у воді, і від внесення до досягнення ним коренів рослин проходить багато часу.
Достатня кількість фосфору на початку вегетації сприяє формуванню добре розвиненої кореневої системи, кращому засвоєнню азотних добрив, підвищує зимостійкість, насіннєву продуктивність, зменшує ризик вилягання посівів, прискорює достигання культур.
Калій не входить до складу органічних сполук, але відіграє важливу роль в утворенні вуглеводів.  Потреба в ньому анітрохи не нижча, ніж в азоті.

Калій сприяє поглинанню рослинами інших поживних речовин і їх руху в рослинах.
При нестачі калію погіршується фотосинтез, знижується стійкість до грибкових захворювань і зимостійкості. Ознаки нестачі калію: зниження росту, аж до карликовості, побуріння країв листя, тоді як прожилки залишаються зеленими.                                         

   Озима пшениця засвоює калій з ґрунту від проростання до цвітіння, а найбільш інтенсивно – у фазах виходу в трубку і колосіння. Калій запобігає зниженню урожайності у холодну погоду. Він переміщується у рослині від старших листків до молодих (реутилізація). Ріпак озимий належить до надзвичайно калієлюбних рослин. З усієї кількості калію, який потрібен ріпаку озимому, 35-40% засвоюється вже восени, причому значна частина в перший місяць-півтора після появи сходів. Оптимізація калійного живлення сприяє підвищенню урожайності насіння на 2-3 ц/га і вмісту в ньому олії на 8-10%.

   Проте за цих умов потрібно не забувати про кислотність ґрунту, яка значно змінюється при внесенні фізіологічно кислих добрив. Загалом, норма внесення мінеральних добрив залежить від попередника, родючості ґрунту і програмованого рівня урожайності. Вирощування високих урожаїв за інтенсивною технологією базується на внесенні значно більших норм макроелементів із мінеральними добривами. Проте досить часто нестача декількох грамів одного з необхідних мікроелементів може обмежити засвоєння інших елементів живлення і зупинити подальше зростання урожайності навіть на високих фонах NPK. Це пов’язано із різким зростанням швидкості та тривалості засвоєння мікроелементів, які не можуть бути замінені іншими поживними речовинами.

ТЕМА ДНЯ

  • Коригування та узгодження з департаментами ОДА проекту обласної програми “Дітям Житомирщини-безпечне та якісне харчування “
    Засідання комісії з розгляду адміністративних справ.
    Аналіз постачальників харчових продуктів та їх реєстрації.
Грудень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лис    
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031