Питання щодо обігу ГМО в Україні.

     Стратегічною метою аграрної політики України є забезпечення стійкого розвитку сільського господарства, яке здане виробляти якісну та конкурентоспроможну продукцію на потребу населення та для експортної торгівля. Гарантією її досягнення є врахування значних технологічних  екологічних  та  економічних  змін,  які  характерні  для  сучасного постіндустріального суспільства.

    Нарощування темпів сільськогосподарського виробництва у багатьох країнах світу введеться шляхом провадження новітніх біотехнологій, зокрема, використання генетично змінених рослин.

    Одним з основних  проблемних питань на сьогодні є запобігання розповсюдженню і обігу контрафактного насіння та попередження випадків використання та поширення незареєстрованих ГМО у відкритих системах.

На даний час, використання генетично модифікованих організмів регулюється Законом України від 31 травня 2007 року №1103-V «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів».  

Цим законом передбачено заборону на промислове виробництво та введення в обіг ГМО, а також продукції, виробленої  із  застосуванням ГМО, до їх державної реєстрації та ввезення  на  митну  територію України ГМО, а також продукції, виробленої із застосуванням ГМО, до їх державної реєстрації, за винятком таких, що призначені для науково-дослідних цілей або державних апробацій (випробовувань).

Відповідно до Положення про Держпродспоживслужбу затвердженого постановою КМУ від 02 вересня 2015 року № 667 основними завданнями є організація та здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованих організмів у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення державного нагляду (контролю) за обсягом вироблених та/або реалізованих сортів сільськогосподарських рослин, створених на основі ГМО.

Щодо використання ГМО у так званій відкритій системі, то законодавством України вона визначається як система здійснення генетично-інженерної діяльності, що передбачає контакт ГМО з населенням та навколишнім середовищем при запланованому вивільненні їх у навколишнє середовище, застосуванні у сільськогосподарській практиці, промисловості, медицині та в природоохоронних цілях, передачі технологій та інших сферах обігу ГМО (абз. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів»).

Загальною умовою використання ГМО у відкритій системі та їх вивільнення в навколишнє природне середовище є державна реєстрація ГМО, до проведення якої така діяльність загалом забороняється. Єдиним винятком з цього є вивільнення в навколишнє природне середовище ГМО тільки з метою державної апробації (випробовувань), що здійснюється виключно на підставі дозволу, який видається Міністерством екології та природних ресурсів України. Такий дозвіл видається одноразово на проведення державної апробації (випробовувань) конкретно визначеного ГМО. Зрозуміло, що в рослинництві йдеться про апробацію (випробування) нових сортів сільськогосподарських рослин.

Порядок видачі дозволу на проведення державної апробації (випробування) генетично модифікованих організмів у відкритій системі затверджено постановою КМУ від 2 квітня 2009 р. № 308. Дозвіл видається безоплатно юридичним та фізичним особам, діяльність яких пов’язана з поводженням з ГМО, одноразово на державну апробацію (випробування) кожного ГМО з урахуванням висновків державної екологічної та державної санітарно-епідеміологічної експертизи. Сама ж процедура проведення державної апробації (випробування) генетично модифікованих організмів сортів сільськогосподарських рослин у відкритій системі визначена відповідним Порядком, затвердженим постановою КМУ «Деякі питання проведення апробації (випробування) та реєстрації генетично модифікованих організмів сортів сільськогосподарських рослин» від 23 липня 2009 р. № 808.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» державну реєстрацію ГМО та продукції, виробленої з їх застосуванням, здійснюють центральні органи виконавчої влади відповідно до повноважень, викладених у ст. ст. 8–112 Закону. При цьому такі органи ведуть Державні реєстри ГМО та продукції, виробленої з їх застосуванням, розміщують їх на власних офіційних веб-сайтах та регулярно публікують у засобах масової інформації.

Щодо галузі рослинництва, то згідно з ч. 3 ст. 14 розглядуваного Закону, у Державних реєстрах генетично модифікованих організмів реєструються сорти сільськогосподарських рослин, створені на основі ГМО. При цьому функції щодо державної реєстрації названих сортів сільськогосподарських рослин покладено на Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Порядок державної реєстрації генетично модифікованих організмів сортів сільськогосподарських рослин у відкритій системі затверджено постановою КМУ «Деякі питання проведення апробації (випробування) та реєстрації генетично модифікованих організмів сортів сільськогосподарських рослин» 
 від 23 липня 2009 р. № 808. 

Аграрні товаровиробники, яким до вподоби генетично модифіковані сорти, могли пройти процедуру реєстрації безоплатно і в разі підтвердження безпечності ГМО вирощувати та торгувати продукцією з генетично модифікованим вмістом. Але з певних причин жоден ГМО не був досі зареєстрований. Зазначимо, що й на даний час на офіційному веб-сайті Міністерства аграрної політики та продовольства України інформація про Державний реєстр генетично модифікованих організмів сортів сільськогосподарських рослин відсутня, жоден сорт рослин до нього не внесено, а отже, й не зареєстровано.

З метою запобігання безконтрольному умисному вивільненню ГМО в довкілля розроблені детальні процедури оцінки безпечності та ризиків.

На жаль,  на сьогоднішній день українське законодавство з питань ГМО не повністю відповідає європейським нормам і стандартам.

Та слід зазначити, про угоду щодо асоціації між Україною та Європейським Союзом, яка містить низку директив і регламентів у сфері ГМО, до яких Україна зобов’язалася наблизити своє законодавство.

Дослідження впливу ГМО на організм людини ще не повністю вивчено, але експерти стверджують, що результати впливу ГМО – продуктів можуть позначитись на здоров’ї людини набагато серйозніше, ніж Чорнобиль.

Модифікація генетичних структур зачіпає корінні механізми формування найважливіших властивостей живих організмів – спадковість, мінливість, адаптації та стійкості, продуктивності і якості.

 Зваживши ці обставини, головною вимогою залишається безпечне використання ГМО на території будь-якої держави, якому має передувати оцінка ризиків при такому використанні і обов’язкове маркування товарів і продукції, що містять ГМО.